Tablica nr 10 – Wykopaliska paleontologiczne, Langhaleja, piec do wypalania cegieł, paśnik

Velocipes guerichi– pierwszy polski dinozaur

Velocipes guerichi von Huene 1932

Pod koniec XIX wieku, urodzony w Dobrodzieniu niemiecki geolog Georg Julius Ernst Gürich, prowadzący poszukiwania na Górnym Śląsku, odkrył na terenie lasów w Kocurach fragmentaryczną kość gada. Przekazał ją do kolekcji Uniwersytetu w Hamburgu. Tam, w 1932 roku, słynny niemiecki paleontolog, Friedrich von Huene, opisał fragmentaryczne szczątki z Kocur (kość podudzia) jako nowy rodzaj i gatunek niewielkiego dinozaura drapieżnego, Velocipes guerichi. Nazwa z łaciny oznacza „szybką stopę Güricha”. 

Materiały na konferencję 2019, Źródło: Archiwum prywatne.

Okaz przez wiele lat uznawano za zniszczony w trakcie bombardowania Hamburga podczas II Wojny Światowej. W 2012 roku grupa studentów z Uniwersytetu Warszawskiego, wspierana przez pasjonatów paleontologii z serwisu popularnonaukowego Dinozaury.com odnalazła nienaruszony okaz w archiwach Uniwersytetu w Hamburgu. W roku 2017 opublikowali oni wyniki swoich badań, potwierdzając, że okaz  rzeczywiście jest kością strzałkową (element podudzia) dinozaura drapieżnego. Velocipes guerichi jest więc pierwszym  gatunkiem dinozaura znalezionym na terenach dzisiejszej Polski.  Być może Smok wawelski z Lisowic jest jego krewniakiem.

Velocipes był średnich rozmiarów drapieżnikiem, poruszającym się na dwóch tylnych kończynach. Żył około 220 milionów lat temu, pod koniec okresu triasowego. Na podstawie podobieństw w wyglądzie zachowanych szczątków, można przypuszczać, że wyglądał podobnie do Liliensternus, znany z osadów Niemiec podobnego wieku.

Prehistoryczne zwierzęta Kocur

Od 2015 roku na terenie lasów w Kocurach prowadzone są prace wykopaliskowe pod nadzorem Instytutu Paleobiologii PAN oraz Uniwersytetu Warszawskiego. Poza odkrytymi tu pod koniec XIX wieku fragmentarycznymi szczątkami dinozaura drapieżnego Velocipes guerichi, nowe znaleziska uzupełniają naszą wiedzę na temat zwierząt, które zamieszkiwały ten teren w późnym triasie, ok. 220 milionów lat temu. W osadach gruboziarnistego zlepieńca, osadzonego przez przepływającą tu rzekę odnaleziono szczątki aetozaurów – wszystkożernych gadów pancernych pokrewnych krokodylom, których całe ciało pokryte było kostnymi tarczkami. Nietuzinkowe szczątki dużego aetozaura z Kocur należą do nowego, nieznanego nauce gatunku. Odkryte tu fragmenty pancerza prehistorycznych żółwi należą do gatunku Proterochersis porebensis, znanego również ze stanowiska w Porębie, oddalonego około 50 km na wschód od Kocur. W kocurskim lesie odkryta też została płyta zębowa ryby dwudysznej. 

Znaleziska w Kocurach, mimo że nieliczne, przedstawiają zapis zróżnicowanej fauny zamieszkującej tereny Górnego Śląska miliony lat temu.

Langhaleja (Długi dukt), jest to droga która prowadzi od Hubertusa do enklawy śródleśnej Świerkle (Schwierkle). Nazwa ta wywodzi się z języka morawskiego švrkla (świerk)[1].  W roku 1858 były tam dwa gospodarstwa rolne, 10 mieszkańców[2]. Świerkle należały do Gemeinde Schemrowitz. Obecnie należą do Klekotnej. Ciekawostką jest to, że do dzisiaj nie doprowadzono tam prądu. W pobliżu rosną sosny ze śladami po żywicowaniu.

Piec do wypalania cegły, był to murowany piec, którego ruiny można podziwiać do dziś. Powstał w połowie XIX wieku, a z cegieł wypalonych w tym piecu wybudowano leśniczówkę w Kocurach i okoliczne budynki dla pracowników leśnych, które zostały rozebrane w 2016 roku. Oprócz ruin pieca, zostały również wyrobiska po glinie.

Niedaleko znajduje się również leśny paśnik dla zwierząt.

Palaeontological excavation, Langhaleja, a brick furnace, a hay rack

Velocipes guerichi – the first Polish dinosaur

Velocipes guerichi von Huene 1932

At the end of the 19th century a German geologist Georg Julius Ernst Gürich born in Dobrodzień discovered in the forests near Kocury a fragmented bone of a reptile. He gave it to the collection of University of Hamburg. There in 1932 a famous German palaeontologist, Friedrich von Huene, described the fragmented bone from Kocury (lower leg bone) as a new genus and species of a small predatory dinosaur, Velocipes guerichi. The name from the Latin means “fast Gürich’s foot”. 

For many years the specimen was considered to be destroyed during bombing of Hamburg during the World War II. In 2012 a group of students from University of Warsaw supported by palaeontology enthusiasts from popular scientific website Dinozaury.com found this untouched specimen in archives of University of Hamburg. In 2017 they published results of their research, confirming that the specimen really is fibula (part of a lower leg) of a predatory dinosaur. Velocipes guerichi is therefore the first species of a dinosaur found in the area of today’s Poland. Smok wawelski from Lisowice may be its kin.

Velocipes was a medium sized predator moving on two rear limbs. It lived 220 million years ago at the end of the Triassic period. Based on the similarities in the appearance of the preserved remains, it can be assumed that it looked similar to Liliensternus, known from drifts in Germany that are approximately the same age.

Prehistoric animals of Kocury

Since 2015 in forests in Kocury excavation has been held and they are supervised by the Paleobiology Institute of Polish Academy of Science (PAN) and University of Warsaw. In addition to the fragmentary remains of the predatory dinosaur Velocipes guerichi discovered here at the end of the 19th century, the new finds complement our knowledge of the animals that lived here in the late Triassic, around 220 million years ago. In the drifts of puddingstone bones of aetosaurs were found – omnivorous armoured reptiles related to crocodiles, whose entire body was covered with plate-like scutes. The extraordinary remains of a big aetosaurs belong to a new, unknown species which remains unknown to science. The fragments of the carapax of prehistoric turtles discovered here belong to Proterochersis porebensis, also known from the site in Poręba, located about 50 km east of Kocury. A tooth plate of a lungfish has also been discovered in the forest near Kocury. 

The finds in Kocury, although few, show a record of the diverse fauna inhabiting the areas of Upper Silesia millions of years ago.

Langhaleja (Long path) is a road from Hubertus to Świerkle (Schwierkle) enclave in the forest. This name comes from word švrkla (spruce) in Moravian dialects[1].  In 1858 there were two farms, 10 residents[2]. Świerkle belonged to Gemeinde Schemrowitz. Currently it belongs to Klekotna. An interesting fact is that until there is no electricity there. Pine trees with traces after resin tapping grow nearby.

A brick furnace was a furnace brick-built furnace and its ruins has remained to the present day. It was built in the mid-19th century, and the bricks burnt in this furnace were used to build the forester’s lodge in Kocury and the surrounding buildings for forest workers, which were demolished in 2016. There are also mine workings.

Near there is a hay rack for animals.

Paläontologische Ausgrabungen, Langhaleja, Ziegelbrennofen, Raufe

Velocipes guerichi – der erste polnische Dinosaurier

Velocipes guerichi von Huene 1932

Ende des 19. Jahrhunderts entdeckte der in Dobrodzień geborene deutsche Geologe Georg Julius Ernst Gürich, der in Oberschlesien Nachforschungen durchführte, in den Wäldern von Kocury einen fragmentarischen Reptilienknochen. Er überführte diesen in die Sammlung der Universität Hamburg. Dort beschrieb 1932 der berühmte deutsche Paläontologe Friedrich von Huene die fragmentarischen Überreste aus Kocur (Schenkelknochen) als neue Gattung und Art eines kleinen Raubsauriers, Velocipes guerichi. Der Name bedeutet auf Lateinisch „schneller Fuß von Gürich”.

Lange Zeit wurde angenommen, dass das Exemplar bei der Bombardierung Hamburgs im Zweiten Weltkrieg zerstört worden sei. Im Jahr 2012 fand eine Gruppe von Studenten der Universität Warschau, unterstützt von Paläontologie-Enthusiasten der populärwissenschaftlichen Website Dinozaury.com, das völlig intakte Exemplar in den Archiven der Universität Hamburg. Im Jahr 2017 veröffentlichten sie die Ergebnisse ihrer Forschung und bestätigten, dass es sich bei diesem Exemplar tatsächlich um die Fibula (Schenkelteil) eines Raubsauriers handelt. Velocipes guerichi ist somit die erste Dinosaurierart, die im heutigen Polen gefunden wurde.  Vielleicht ist der Wawel-Drache aus Lisowice sein Verwandter.

Velocipes war ein mittelgroßes Raubtier, das sich auf zwei Hinterbeinen bewegte. Er lebte vor etwa 220 Millionen Jahren, am Ende der Trias. Aufgrund von Ähnlichkeiten im Aussehen der erhaltenen Überreste kann angenommen werden, dass er ähnlich dem Liliensternus aussah, der aus deutschen Ablagerungen aus ähnlichem Zeitalter bekannt ist.

Prähistorische Tiere Kocury

Seit 2015 werden in den Wäldern von Kocury Ausgrabungen unter der Aufsicht des Instituts für Paläobiologie der Polnischen Akademie der Wissenschaften und der Universität Warschau realisiert. Abgesehen von den fragmentarischen Überresten des fleischfressenden Dinosauriers Velocipes guerichi, der hier Ende des 19. Jahrhunderts entdeckt wurde, erweitern die neuen Funde unser Wissen über Tiere, die das Gebiet in der späten Trias, vor etwa 220 Millionen Jahren, bewohnten. In den Ablagerungen eines grobkörnigen Konglomerats, das von einem durch das Gebiet fließenden Fluss angesammelt wurde, wurden Überreste von Aetosauriern gefunden – allesfressenden gepanzerte Reptilien, die mit Krokodilen verwandt sind und deren ganzer Körper mit Knochenschilden bedeckt war. Die ungewöhnlichen Überreste des großen Aetosaurus aus Kocury gehören zu einer neuen, der Wissenschaft unbekannten Art. Die hier entdeckten Panzerfragmente prähistorischer Schildkröten gehören zu der Art Proterochersis porebensis, die auch von der Fundstelle Poręba, etwa 50 km östlich von Kocury, bekannt ist. Eine Zahnplatte eines Lungenfisches wurde ebenfalls im Kocury-Wald entdeckt.

Die Funde in Kocury, obwohl es nur wenige von diesen gibt, geben Aufschluss über die vielfältige Fauna, die die oberschlesische Region vor Millionen von Jahren bewohnte.

Langhaleja (Lange Schneise), ist eine Straße, die von Hubertus zur Waldenklave Świerkle (Schwierkle) führt. Der Name ist vom mährischen švrkla (Fichte)1 abgeleitet.  Im Jahr 1858 gab es dort zwei Bauernhöfe und 10 Einwohner2. Świerkle gehörte zur Gemeinde Schemrowitz. Zurzeit gehört es zu Klekotna. Es ist interessant, dass es dort noch keinen Strom gibt. In der Nähe gibt es Kiefern mit Spuren von Harzgewinnung.

Der Ziegelbrennofen, dies war ein gemauerter Ofen, dessen Ruinen heute noch zu bewundern sind. Er wurde Mitte des 19. Jahrhunderts erbaut. Die in diesem Ofen gebrannten Ziegel wurden zum Bau eines Forsthauses in Kocury und umliegender Gebäude für Waldarbeiter verwendet, die 2016 abgerissen wurden. Neben den Ruinen des Ofens sind auch Tongruben erhalten geblieben. In der Nähe befindet sich auch eine Waldraufe.

Зміщені Пагорби, der verwünschte Hügel (Проклятий пагорб), Червоний Хрест, Rotes Kreuz, Перехрестя п’яти доріг

Velocipes guerichi– перший польський динозавр

Velocipes guerichi von Huene 1932

Наприкінці XIX століття німецький геолог Georg Julius Ernst Gürich, який народився в Добродзені, займаючись пошуками у Верхній Сілезії, на території лісів в Коцурах виявив фрагментарну кістку плазуна. Він передав її до колекції Гамбургського Університету. Там, у 1932 році відомий німецький палеонтолог Friedrich von Huene описав фрагментарні залишки з Коцур (кістку гомілки) як новий рід і вид маленького хижацького динозавра, Velocipes guerichi. Назва з латинської означає „швидку стопу Güricha”. 

Протягом багатьох років екземпляр вважався знищеним під час бомбардування Гамбурга під час Другої світової війни. У 2012 році група студентів Варшавського Університету за підтримки любителів палеонтології з популярно-наукового сервісу Dinozaury.com віднайшла неушкоджений екземпляр в архівах Гамбургського Університету. У 2017 році вони опублікували результати своїх досліджень, підтверджуючи, що екземпляр справді є малогомілковою кісткою (елементом гомілки) хижацького динозавра. Отже, Velocipes guerichi – це перший вид динозавра, знайдений на території сучасної Польщі.  Можливо, Вавельський Дракон з Лісовиць є його родичем.

Velocipes був хижаком середнього розміру, який рухався на двох задніх кінцівках. Він жив близько 220 мільйонів років тому, наприкінці тріасового періоду. Виходячи зі схожості зовнішнього вигляду збережених решток, можна припустити, що він мав схожий вигляд з Liliensternus, відомим  з відкладень Німеччини схожого віку.

Доісторичні тварини Коцур

З 2015 року на території лісів у Коцурах проводяться розкопки під наглядом Інституту Палеобіології Польської Академії Наук та Варшавського Університету. На додаток до фрагментарних залишків хижацького динозавра  Velocipes guerichi, знайдених тут наприкінці XIX століття , нові знахідки доповнюють наші знання про тварин, що населяли цю територію у кінці тріасового періоду, приблизно 220 мільйонів років тому. У відкладах грубозернистого конгломерату, депонованого річкою яка тут протікає, були знайдені залишки етозаврів – всеїдних панцерних рептилій, споріднених з крокодилами, тіло яких було повністю вкрите кістковими щитами. Виняткові залишки великого етозавра з Коцур належать до нового, невідомого науці виду. Виявлені тут фрагменти панцира доісторичних черепах належать до виду Proterochersis porebensis, також знайдених в Порембі, приблизно за 50 км на схід від Коцур. Також у коцурському лісі виявили зубну щелепу дводишної риби. 

Знахідки в Коцурі, хоча й незначні, свідчать про різноманітну фауну, що населяла територію Верхньої Сілезії мільйони років тому.

Langhaleja (довга алея) – це дорога, яка веде від Губертуса до середньолісного анклаву Швєркле (Schwierkle). Ця назва походить з моравської мови – švrkla (ялина)[1].  У 1858 році тут було два фермерські господарства з 10 жителями[2]. Швєркле належали до Gemeinde Schemrowitz. В даний час належать до села Клекотна. Цікаво, що до сьогоднішнього дня там відсутнє підключення до електромережі. Поруч ростуть сосни із слідами смолоутворення.

Піч для випалювання цегли – це була мурована піч, руїнами якої можна милуватися до сьогодні. Вона була побудована в середині ХІХ століття, а цегла, випалена в цій печі, була використана для спорудження будиночка лісника в Коцурах, а також навколишніх будівель для працівників лісу, які були демонтовані у 2016 році. Окрім руїн печі, залишились також глиняні ями.

Поруч також є лісова годівниця для тварин.


[1]P. Mrozek „Portrety wsi Ziemi Dobrodzieńskiej, historia i współczesność”  Dobrodzień 2011 s. 53

[2]S. Durok, E. Goszyk artykuł „Z historii naszych wsi”, „Echo Dobrodzienia” nr 30/1999 s. 11

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *