Tablica nr 6 – Karzonki ( Karsunky-Quellen), Kamienny most (Steinbrücke), Zacisze Jadwigi (Hedwigs-Ruh)

Steinbruch (kamieniołom), historia tego miejsca rozpoczyna się w pierwszej połowie XIX wieku. Był to kamieniołom w którym wydobywano kamień na utwardzanie drogi Dobrodzień-Kocury-Olesno w latach 1863 – 1865[1]. Przepusty wybudowane z tego kamienia pod wspomnianą drogą przetrwały 130 lat. Ostatni rozebrano w roku 1995. Skałę z kamieniołomu można znaleźć w leśniczówce (ściany wewnętrzne) oraz w paru budynkach gospodarczych. Został też użyty przy budowie mostku obok kamieniołomu. W 1914 roku, w artykule „Przez Szwajcarię Rzędowicką”, napisanego przez Althansela (nauczyciela z Dobrodzienia), odnajdujemy informację o nieczynnym kamieniołomie[2].

Karzonki, Karsunky-Quellen, czyli źródła Karsunkiego, jest to miejsce gdzie znajdował się kamieniołom (Steinbruch). Został on zagospodarowany na pewno po 1914 roku. W wyrobiskach tych powstała wielka dziura w ziemi, w której wytryskało 3 do 5 źródełek. W tym czasie właścicielem tych terenów był król Fryderyk August III Saski, który wraz z towarzyszami polował w tych lasach.  Dla przyjemnego spędzania wolnego czasu przez małżonki polujących panów, teren wyrobiska po kamieniołomie wyłożono drewnianymi balami, na których wysypano piasek, w celu wytworzenia warstwy antypoślizgowej, ze względu na fakt że pod podłogą płynęła woda ze źródełek. Źródełka omurowano murkiem oporowym, którego fundamenty istnieją do dziś. W murku wykonano otwory przez które wypływała woda. Według wspomnień mieszkańców znajdował się tam również napis: „Jeżeli ktoś wody napije się na wiosnę, będzie zdrowy cały rok”. Ludzie głęboko w to wierzą. Po przeciwnej stronie była mała budka z desek, a z niej wypływało trzecie źródełko. Na deskach był napis: „Kraft aus dem Licht” (Siła ze światła). Znajdowały się tam również ławki do odpoczynku, schody z poręczą prowadzące na sam dół wyrobiska oraz napis na tabliczce metalowej „ Karsunky-Quellen”. Po 1945 roku tabliczka została zdjęta.

Nazwa Karzonki, powstała na cześć Hugo Karsunky. Urodził się on w 1855 roku, prawdopodobnie w Nieciszowie (Netsche). W 1881 roku był asystentem w biurze leśnym, zarządzał lasami króla Saksonii i aby zostać kawalerem Saskiego Orderu Albrechta II klasy, musiał najpierw uzyskać zgodę króla Prus i cesarza Niemiec Wilhelma II.  Karsunky był zarządcą na Zamku Dobrodzieńskim, radnym miejskim, przedstawicielem do spraw leśnych przy Sądzie Grodzkim w Dobrodzieniu, a także miał zaszczytny tytuł Königlicher Sächsischer Forstmeister[3]. Nadleśniczy Karsunky 11 listopada 1925 roku brał udział we wprowadzeniu księdza Johanna Brzezinka na parafię w Szemrowicach[4]. Według informacji uzyskanej od mieszkańców, Hugo Karsunky zmarł około 1930 roku.

Steinbrücke (Kamienny most) powstał w połowie XIX wieku. Na mapie pojawia się w 1884 roku. Miał za zadanie umożliwienie odprowadzenia wody z Karzonek. Most jest położony na dawnej trasie Dobrodzień – Olesno. Jest zbudowany z cegły i kamienia wapiennego. Ciekawostką jest unikalny w budowie przekrój okrągły przepustu. Przepusty były budowane przeważnie w kształcie półokręgu lub podkowy.

Hedwigs-Ruh, (Zacisze Jadwigi), urokliwe miejsce obok Karzonek,  być może związane z postacią świętej Jadwigi, księżnej Śląska.

Według miejscowej legendy na Przesutych Górkach w Kocurach śpią rycerze (wojsko) świętej Jadwigi.

Według legendy spisanej przez Józefa Lompę, święta Jadwiga była osobiście na ziemi oleskiej[5].  Na kamieniu znalezionym w lasach opodal Kościelisk, uwieczniony został odcisk prawej stopy św.iętej Jadwigi, łapy jej psa i ślad jej laski, które powstały w czasie jej wędrówek po Śląsku [6].

Święta Jadwiga mogła również przechodzić przez tereny ziemi dobrodzieńskiej, kiedy w 1230 roku szła boso do księcia Konrada Mazowieckiego, chcąc wyprosić uwolnienie swojego męża Henryka Brodatego[7].

Obok obecnego Zacisza Jadwigi przebiegała dawna trasa Rzędowice – Olesno, miejsce to było zatem w poprzednich wiekach uczęszczane.

O Zaciszu Jadwigi, urokliwym miejscu w lesie, położonym obok Karzonek, dowiadujemy się z artykułu: „Przez Szwajcarię Rzędowicką” Althansela:

„ Wędrowcze, jeżeli masz jeszcze więcej czasu udaj się ze mną do dalszych urokliwych miejsc. Po półgodzinnym marszu zaprowadzę cię do miejsca zwanego Zacisze Jadwigi, leżącego obok leśniczówki Kocury. Naszym celem jest głęboki rów z kamienistymi brzegami  ciągnący się w głąb lasu. Przyroda nie ma takiej siły aby mogła sama uformować takie koryto w kamienistym podłożu. W rzeczywistości jest to sztuczny ciek wodny – kanał wykonany ręką ludzką po to, aby odprowadzić wodę zgromadzoną w nieczynnym kamieniołomie, położonym w lesie. Lecz kanał ten nie szkodzi idyllicznemu krajobrazowi. Jest on otoczony gęstymi zaroślami, a wzdłuż niego z lewej i prawej strony utworzono ścieżki spacerowe (zdjęcie przedstawia tę ścieżkę wzdłuż rowu). Zaprowadzą one nas do celu wędrówki – miejsca wypoczynku zwanego Hedwigs-Ruh, jakby stworzonego po to, aby oddać się marzeniom, zapomnieć o troskach dnia codziennego. A każdemu któremu to się uda, to tak jakby obmył duszę w „źródle młodości” natury”[8].

Szwajcaria Rzędowicka – artykuł Althansela
Mapa Althansela – Zacisze Jadwigi.

Prawdopodobnie po powstaniu artykułu zaczęto rozbudowywać Zacisze Jadwigi i zagospodarowano kamieniołom. W artykule z 1914 roku nie wspomniano o Karzonkach i pozostałych elementach architektury parkowej w utworzonym parku śródleśnym, do celów rekreacyjnych dam dworu króla Fryderyka Augusta. Można z tego wnioskować, że park ten powstał w późniejszych czasach.  Według wspomnień mieszkańców, Spazierenweg am Steingraben (ścieżka spacerowa na kamiennej grobli), znajdowała się po obu stronach kanału i połączona była dwoma lub trzema mostkami, które przechodziły nad kanałem. Spacerowicze mogli po nich przejść na drugą stronę kanału, na przeciwległą ścieżkę. Ścieżki były co tydzień wygrabiane z gałęzi   i innych nieczystości (nawet w czasie II wojny światowej przez panią Dudek). Miało to na celu zapewnienie spacerowiczom w niedzielne popołudnie spędzania tam miłego czasu. Za czasów króla Fryderyka Augusta, w kanale spiętrzano wodę za pomocą belek służących za tamę. Dzięki temu po kanale mogła pływać łódź płaskodenna wożąc damy dworu. Posadzono tam również kasztanowce, magnolie drobnolistne i jesiony, a wzdłuż ścieżek utworzono aleje z cisów.  Wśród kasztanowców zbudowano podest taneczny i niewielką altanę. Odbywały się tam zabawy taneczne, w których brali udział mieszkańcy okolicznych wiosek. Według wspomnień mieszkańców, wybierali się oni we wspólnych grupach, poprzedzani przez muzykantów. Na miejscu łączyli się we wspólną orkiestrę. Zabawy trwały do północy, a powracający zaglądali do pobliskich gospód i bawili się do białego rana. Na początku maja na zabawach tych stawiano Maibaum[9], na górze wieszano oprócz wieńca i wstążek, butelkę wódki. Młodzi mężczyźni wspinali się po okorowanym drzewie, a kto dotarł do butelki wódki, zostawał jej właścicielem[10]. Pod słupem znajdowały się snopy słomy dla bezpieczeństwa. Zabawy na Karzonkach trwały do lat 60-tych XX wieku. Z powodu braku bieżących napraw i nieprzychylności ówczesnej władzy, która nie miała kontroli nad samodzielnymi zgromadzeniami ludzi, zwyczaje te prawdopodobnie pochodzące z czasów przedchrześcijańskich zniknęły.

Karzonki (Karsunky-Quellen), Kamienny most (Stone bridge/Steinbrücke), Zacisze Jadwigi (Hedwig’s Retreat/Hedwigs-Ruh)

Steinbruch (quarry) – the history of this place started in the first half of the 19th century. It was a quarry where stone was mined for paving the Dobrodzień – Kocury – Olesno road built 1863-1865[1]. Culverts built out of this stone under the mentioned road lasted 130 years. The last on was dissembled in 1995. The rock from the quarry can be found in the forester’s lodge (internal walls) and in a few farm buildings. It was also used the bridge next to the quarry. In the article from 1914 entitled “Przez Szwajcarię Rzędowicką” by Althansel (a teacher from Dobrodzień) there is information on closed quarry[2].

Karzonki, Karsunky-Quellen i.e., Karsunky’s springs is a place where the quarry (Steinbruch) was located. It was developed after 1914. In mine workings a huge hole was formed in which from 3 to 5 springs flowed out. In that time the owner of that area was king Frederick Augustus III of Saxony who hunted in these forests with his friends.  The area of the mine workings was transformed to let wives of hunting men spend their free time for a pleasant way. The area was covered with wooden logs and they were covered with sand in order to create a non-slip surface because water from the springs flowed under the floor. The springs were walled up and i.e., the foundation of the wall still exist today. In the wall there were openings through which water flowed. According to memories of local residents there also was an inscription: “If someone drinks water in Spring will be healthy all year round”. People strongly believe that. Opposite there was a small box made of planks and the third spring flowed out of it. On the planks there was an inscription: “Kraft aus dem Licht” (Strength from light). There were benches, stairs with a handrail to the very bottom of the mine workings and an inscription “Karsunky-Quellen” on a metal plate. After 1945 the plate was removed.

The name Karzonki was created to honour Hugo Karsunky. He was born in 1985, probably in Nieciszów. In 1881 he was an assistant in a forest office. He managed forests of a king of Saxony and to become the Knight of Saxon Order of Albrecht, Second Class, he first had to obtain the consent of the King of Prussia and the Emperor of Germany Wilhelm II.  Karsunky was a steward of Dobrodzień castle, municipal councillor, representative for forest affairs by the municipal court in Dobrodzień and had prestigious title of Königlicher Sächsischer Forstmeister[3]. Forest district manager Karsunky took part in introducing into the Szemrowice parish reverend Johann Brzezinek on the 11th of November 1925[4]. According to information obtained from residents, Hugo Karsunky died approximately in 1930.

Steinbrücke (Stone bridge) was built in the mid-19th century. On a map it appeared in 1884. Its aim was to drain water from Karzonki. The bridge is located at the former Dobrodzień-Olesno route. It is built out of brick and limestone. An interesting fact is the circular section of the culvert, which is unique in its construction. The culverts were built mostly in the shape of a semi-circle or a horseshoe.

Zacisze Jadwigi (Hedwig’s retreat) is a charming place next to Karzonki and can be connected to St Hedwig of Silesia.

According to the local legend, on Przesute Górki in Kocury knights of St Hedwig are sleeping.

According to the legend wrote down by Józef Lompa, St Hedwig personally was on Olesno land[5].  On a stone found in forests near Kościeliska a print of Hedwiga’s right foot, her dog’s paw, and print of her cane were immortalised and they were created when she wandered through Silesia[6].

St Hedwig could also pass through the territories of Dobrodzień when in 1230 she went barefoot to prince Conrad of Mazovia and wanted to plead for the release of her husband Henry the Bearded[7].

The former Rzędowice – Olesno route ran next to the present Hedwiga’s Retreat, so this place was frequented in previous centuries.

About Hedwig’s Retreat, a charming place in the forest next to Karzonki, we learn from the article: “Przez Szwajcarię Rzędowicką” by Althansel:

 “Traveller if you have more time come with me to another charming places. After a half-hour marching, I will bring you to the place called Hedwiga’s Retreat which is located near the Kocury forester’s lodge. Our goal is a deep ditch with rocky edges extending into the forest. Nature does not have the strength to form such a bed in the rocky ground by itself. In fact, it is an artificial watercourse – a channel made by human hands to drain water accumulated in the closed quarry located in the forest. But this channel does not harm the idyllic landscape. It is surrounded by dense bush, and walking paths have been created on the left and right sides of it (the photo shows this path along the ditch). They will lead us to our destination – a place of called Hedwig’s Ruh (Hedwig’s Retreat), as if created to forget about the worries of everyday life and dream. And anyone who succeeds feels like a person who has washed their soul in the „fountain of youth” of nature”[8].

Probably after this article was written, Zacisze Jadwigi (Hedwig’s Retreat) began to be expanded and the quarry was developed. The article from 1914 did not mention Karzonki and other elements of park architecture in the mid-forest park which used for recreational purposes by court ladies of king Frederick Augustus. From this it can be concluded that this park was created later.  According to recollections of residents, Spazierenweg am Steingraben (walking path on a stony dike) was located on both sides of the channel and was connected by two or three bridges build over the channel. Walkers could use them to go to the other side of the channel, to the opposite path. Every week the paths were raked and branches and other rubbish were removed (even during World War II this was done by Ms Dudek). This was done to ensure walkers a pleasant time there on Sunday afternoons. During the reign of King Frederick Augustus, water in the channel was dammed with logs. Thanks to this court ladies could sail the channel in a flat-bottomed boat. Chestnut trees, small-leaved magnolias and ash trees were also planted there, and yew alleys were created along the paths.  A dance platform and a small gazebo were built among the chestnut trees. Dances were held there, in which residents of the surrounding villages took part. Residents formed groups and were preceded by musicians. They formed a common orchestra when they reached the destination. Dances lasted until midnight, and on the way home they visited nearby inns and played until dawn. At the beginning of May, maypoles[9] were erected during these dances, and on the top, apart from a wreath and ribbons, a bottle of vodka was hung. Young men climbed up a debarked tree and whoever reached the bottle of vodka became its owner[10]. Under the pole there were sheaves of straw for safety. Dances in Karzonki lasted until the 1960s. Due to the lack of ongoing repairs and the hostility of the contemporary authorities, which had no control over the independent assemblies of people, these customs, probably originating from pre-Christian times, have disappeared.

Karzonki ( Karsunky-Quellen), Kamienny most (Steinbrücke), Zacisze Jadwigi (Hedwigs-Ruh)

Steinbruch, die Geschichte dieses Ortes beginnt in der ersten Hälfte des 19. Jahrhunderts. Es war ein Steinbruch, in dem in den Jahren 1863 – 1865 Steine zur Befestigung der Straße Dobrodzień-Kocury-Olesno abgebaut wurden1. Die aus diesem Stein gebauten Durchlässe unter der Straße hielten 130 Jahre. Der letzte wurde 1995 abgerissen. Gestein aus dem Steinbruch findet sich im Forsthaus (Innenwände) und in mehreren Wirtschaftsgebäuden. Es wurde auch beim Bau einer Brücke neben dem Steinbruch verwendet. Im Jahr 1914, im Artikel „Durch die Rzędowice-Schweiz”, geschrieben von Althansel (einem Lehrer aus Dobrodzień), finden wir Informationen über einen stillgelegten Steinbruch2.

Karzonki, Karsunky-Quellen, ist ein Ort, an dem sich der Steinbruch befand. Sie wurden sicherlich nach 1914 bewirtschaftet. Bei diesen Grabungen entstand ein großes Loch im Boden, aus dem 3 bis 5 Quellen sprudelten. Damals gehörte dieses Gebiet König Friedrich August III. von Sachsen, und er und seine Gefährten pflegten in diesen Wäldern zu jagen.  Um es den Ehefrauen der Jagdherren angenehmer zu machen, wurde der Abbaubereich des Steinbruchs mit Holzstämmen ausgekleidet, auf die Sand gestreut wurde, um eine rutschhemmende Schicht zu schaffen, da das Wasser der Quellen unter dem Boden floss. Die Quellen waren von einer Stützmauer umgeben, deren Fundamente heute noch existieren. In der Wand waren Löcher angebracht, durch die das Wasser abfloss. Nach den Erinnerungen der Bewohner befand sich dort auch die Inschrift: „Wenn jemand das Wasser im Frühling trinkt, wird er das ganze Jahr über gesund bleiben”. Die Menschen glaubten fest daran. Auf der gegenüberliegenden Seite befand sich ein kleiner Schuppen aus Brettern, aus dem eine dritte Quelle sprudelte. Auf den Brettern befand sich die Inschrift: „Kraft aus dem Licht”. Außerdem gab es Bänke zum Ausruhen, eine Treppe mit Handlauf, die zum Grund der Ausgrabung führte und auf einer Metallplatte die Inschrift „Karsunky-Quellen”. Nach 1945 wurde die Platte entfernt.

Der Name Karzonki wurde zu Ehren von Hugo Karsunky geschaffen. Dieser wurde 1855 geboren, wahrscheinlich in Nieciszów (Netsche). Im Jahr 1881 war er Assistent im Forstamt und verwaltete die Wälder des Königs von Sachsen. Um Ritter des Sächsischen Albrechtsordens II. Klasse zu werden, musste er erst die Erlaubnis des Königs von Preußen und des deutschen Kaisers Wilhelm II. einholen.  Karsunky war Verwalter auf der Burg Dobrodzień, Stadtrat, Beauftragter für Forstangelegenheiten am Stadtgericht Dobrodzień und trug auch den Ehrentitel Königlicher Sächsischer Forstmeister3. Am 11. November 1925 nahm Forstinspektor Karsunky an der Einführung des Pfarrers Johann Brzezinek in der Pfarrei in Szemrowice teil4. Nach Informationen von Anwohnern starb Hugo Karsunky um 1930.

Die Steinbrücke wurde in der Mitte des 19. Jahrhunderts erbaut. Sie erscheint auf der Karte im Jahr 1884. Ihr Ziel war es, die Ableitung von Wasser aus Karzonki zu ermöglichen. Die Brücke befindet sich auf der ehemaligen Strecke Dobrodzień – Olesno. Sie ist aus Backstein und Kalkstein gebaut. Eine Kuriosität ist der einzigartige kreisförmige Querschnitt des Durchlasses. Durchlässe wurden meist in Form eines Halbkreises oder eines Hufeisens gebaut.

Hedwigs-Ruh, ein reizvoller Ort in der Nähe von Karzonki, der möglicherweise mit der Figur der Heiligen Hedwig, Herzogin von Schlesien, verbunden ist.

Nach einer lokalen Legende schliefen in Kocury auf Przesuty Górki die Ritter (das Heer) der heiligen Hedwig.

Nach der Legende, die von Józef Lompa schriftlich aufgesetzt wurde, war die heilige Hedwig persönlich im Land von Olesko anwesend5.  Auf dem Stein, der in den Wäldern bei Kościeliska gefunden wurde, befindet sich ein Abdruck des rechten Fußes der heiligen Hedwig, der Pfote ihres Hundes und ihres Spazierstocks, die bei ihren Wanderungen in Schlesien entstanden sind6.

Die heilige Hedwig mag auch durch die Region Dobrodzień gewandert sein, als sie 1230 barfuß zu Herzog Konrad von Masowien ging, um die Freilassung ihres Mannes Henryk Brodaty zu erbitten7.

Die ehemalige Route Rzędowice-Olesno verlief neben dem heutigen Hedwigs-Ruh, so dass dieser Ort in den vergangenen Jahrhunderten zahlreich besucht wurde.

Über Hedwigs Ruh, einem bezaubernden Ort im Wald, der in der Nähe von Karzonki liegt, erfahren wir aus dem Artikel: „Durch die Rzędowice-Schweiz” von Althansel:

 „Wanderer, wenn du noch mehr Zeit hast, komm mit mir zu weiteren reizvollen Orten. Nach einem halbstündigen Spaziergang führe ich dich zu einem Ort namens Hedwigs Ruh, der sich in der Nähe des Forsthauses von Kocury befindet. Unser Ziel ist ein tiefer Graben mit steinigen Ufern, der tief in den Wald hineinreicht. Die Natur hat nicht die Kraft, eigens eine solche Mulde im felsigen Boden zu bilden. Tatsächlich handelt es sich um einen künstlichen Wasserlauf – einen von Menschenhand geschaffenen Kanal, um das in einem stillgelegten Steinbruch angesammelte Wasser abzuleiten. Doch dieser Kanal tut der idyllischen Landschaft keinen Schaden an. Er ist vom Dickicht umgeben, und links und rechts davon sind Fußwege angelegt worden (das Foto zeigt diesen Weg entlang des Grabens). Diese führen Sie zum Ziel – einem Rastplatz namens Hedwigs-Ruh, wie geschaffen, um sich den Träumen hinzugeben, um die Sorgen des Alltags zu vergessen. Und wem das gelingt, für den ist es, als hätte er seine Seele im 'Jungbrunnen’ der Natur gewaschen”8.

Der Artikel von Althansel wird hier platziert (er befindet sich auf einem separaten Blatt)

Es ist wahrscheinlich, dass nach dem Aufsetzen des Artikels die Entwicklung von Hedwigs-Ruh begann und der Steinbruch erschlossen wurde. Im Artikel von 1914 werden Karzonki und andere Elemente der Parkarchitektur im Mittelwaldpark, der für die Erholung der Hofdamen von König Friedrich August geschaffen wurde, nicht erwähnt. Daraus kann man schließen, dass dieser Park in späterer Zeit angelegt wurde.  Der Spazierweg am Steingraben befand sich nach den Erinnerungen der Bewohner auf beiden Seiten des Kanals und war durch zwei oder drei Brücken, die über den Kanal führten, verbunden. Wanderer konnten sie überqueren, um auf die andere Seite des Kanals zu gelangen. Die Wege wurden wöchentlich von Ästen und anderem Unrat gereinigt (sogar während des Zweiten Weltkriegs, von Frau Dudek). Damit sollte sichergestellt werden, dass Spaziergänger am Sonntagnachmittag dort eine angenehme Zeit verbringen. Während der Herrschaft von König Friedrich August wurde der Kanal mit Hilfe von Balken mit Wasser aufgestaut. Dank dessen konnte ein Flachbodenboot mit Hofdamen auf dem Kanal fahren. Auch Kastanienbäume, kleinblättrige Magnolien und Eschen wurden dort gepflanzt, und entlang der Wege wurden Eibenalleen angelegt.  Zwischen den Kastanienbäumen wurden eine Tanzplattform und ein kleiner Pavillon errichtet. Dort wurden Tanzfeste veranstaltet, an denen auch die Bewohner der umliegenden Dörfer teilnahmen. Nach den Erinnerungen der Bewohner gingen sie dort in Gruppen hin, begleitet von Musikern. An Ort und Stelle schlossen sie sich zu einem gemeinsamen Orchester zusammen. Die Feste dauerten bis Mitternacht, und wer zurück wollte, ging in die nahe gelegenen Tavernen und feierte bis zum Morgengrauen. Anfang Mai wurde bei diesen Festen ein Maibaum9 aufgestellt, an dem neben einem Kranz und Bändern auch eine Flasche Wodka hing. Junge Männer kletterten auf den entrindeten Baum, und wer die Wodkaflasche erreichte, wurde ihr Besitzer10. Unter dem Bau waren zur Sicherheit Strohballen angebracht. Die Feste in Karzonki dauerten bis in die 1960er Jahre. Aufgrund der fehlenden laufenden Reparaturen und der Feindseligkeit der damaligen Obrigkeit, die keine Kontrolle über unabhängige Menschenansammlungen hatte, verschwanden diese Bräuche, die wahrscheinlich aus vorchristlicher Zeit stammten.

Кажонкі (Карсунки-Quellen), Кам’яний міст (Steinbrücke), Затишок Ядвіги (Hedwigs-Ruh)

Steinbruch (каменярня), історія цього місця починається в першій половині XIX століття. Це була каменярня, в якій добували камінь для зміцнення дороги Добродзень-Коцури-Олесно у
1863 – 1865[1]. Кульверти, побудовані з цього каменю під згаданою дорогою, витримали 130 років. Останній розібрали у 1995 році. Камінь з каменярні можна знайти в будиночку лісника (внутрішні стіни) та в декількох господарських будівлях. Він також використовувався при будівництві мосту поруч з каменярнею. У 1914 році, у статті „Крізь Жендовицьку Швейцарію», написаній Альтханселем (вчителем з Добродзеня), знаходимо інформацію про закриту каменярню[2].

Кажонкі, Карсунки-Quellen, тобто джерела Карсунки, – це місце, де знаходилась каменярня (Steinbruch). Напевно, це місце було розбудоване після 1914 року. У виробках в землі утворилась величезна діра, з якої хлинуло від 3 до 5 джерел. На той час власником цих територій був король Саксонії Фрідріх Август III, який полював в цих лісах разом зі своїми товаришами.  Для приємного проведення вільного часу дружинами мисливців, територію виробок після каменярні обшили дерев’яними колодами, на які насипали пісок для захисту від ковзання, адже під підлогою текла вода з джерел. Джерела обмурували підпірною стіною, фундамент якої існує до сьогодні. У стіні були зроблені отвори, через які стікала вода. За спогадами мешканців, там також був напис:  „Якщо хтось нап’ється води навесні, то буде здоровий цілий рік”. Люди глибоко в це вірять. На протилежному боці знаходилась мала будка з дощок, а з неї витікало третє джерельце. На дошках був напис: „Kraft aus dem Licht” (Сила від світла). Також там були лавки для відпочинку, сходи з поручнем, які вели до самого дна каменярні, а також напис на металевій табличці «Карсунки-Quellen».   Після 1945 року табличку зняли.

Назва «Кажонкі» (Karzonki) повстала на честь Хуго Карсунки. Він народився у 1855 році, ймовірно, в Нецішові (Netsche). У 1881 році він був помічником у лісовому господарстві, керував лісами короля Саксонії, а щоб стати кавалером саксонського ордену Альбрехта II класу, йому спочатку довелося отримати згоду короля Пруссії та імператора Німеччини Вільгельма II.  Карсунки був адміністратором Добродзенського замку, міським радником, представником лісу у Гродському Суді в Добродзені, а також мав почесний титул Königlicher Sächsischer Forstmeister[3]. 11 листопада 1925 року лісник Карсунки брав участь у введенні отця Йоганна Бжезінки до парафії в Шемровіцах[4]. Згідно з інформацією, отриманою від мешканців, Хуго Карсунки помер близько 1930 року.

Steinbrücke (Кам’яний міст) був побудований в середині XIX століття.  Він з’являється на карті в 1884 році.  Його завданням було забезпечення відведення води з Кажонок. Міст розташований на колишній трасі Добродзень – Олесно. Побудований з цегли та вапняку. Цікавим є унікальний за конструкцією круговий переріз кульверту. Кульверти будували переважно у формі півкола або підкови.

Hedwigs-Ruh, (Затишок Ядвіги), чарівне місце біля Кажонок, можливо, пов’язане з постаттю святої Ядвіги, герцогині Сілезії.

Згідно з місцевою легендою, на Зміщених Пагорбах в Коцурах сплять лицарі (армія) святої Ядвіги.

Згідно з легендою, написаною Юзефом Ломпою, свята Ядвіга особисто побувала на Олеській землі[5].  На камені, знайденому в лісах поблизу Кошцєліск, було увічнено відбиток правої ноги святої Ядвіги, лапи її собаки та сліду її тростини, які виникли під час її мандрів по Сілезії [6].

Свята Ядвіга могла також проходити через добродзенські землі в 1230 році, коли вона босоніж відправилася до князя Конрада Мазовецького, щоб благати про звільнення свого чоловіка Генріха Бородатого[7].

Поруч із сьогоднішнім Затишком Ядвіги пролягала стара траса Жендовіце – Олесно, тож це місце відвідувалось у попередні століття.

Про Затишок Ядвіги – чарівне місце в лісі, розташоване біля Кажонек, ми дізнаємось зі статті: „Крізь Жендовицьку Швейцарію” Альтханселя:

 “Мандрівник, якщо ти маєш ще більше часу, вирушай зі мною в інші чарівні місця. Після півгодинної прогулянки я проведу вас до місця, яке називається Затишком Ядвіги, що знаходиться поруч із будиночком лісника Коцури. Нашим пунктом призначення є глибока канава із кам’янистими берегами, яка тягнеться вглиб лісу. Природа не має достатньо сили, щоб самостійно сформувати таке корито в кам’янистому грунті. Насправді це штучний водостік – канал, зроблений руками людини для відведення води, накопиченої в занедбаній каменярні, розташованій у лісі. Але цей канал не псує мальовничого ландшафту. Він оточений густими хащами, а з лівого та правого боків від нього прокладені пішохідні доріжки (фото ілюструє стежку вздовж канави). Вони проведуть нас до пункту призначення – місця відпочинку під назвою Hedwigs-Ruh, ніби створеного для того, щоб віддатися мріям, забути про повсякденні турботи. І кожен, кому це вдається, ніби омиває свою душу в «джерелі молодості» природи”[8].

 Тут буде розміщена стаття Алтханселя  (є на окремому аркуші)

 Ймовірно, після написання статті, почали розбудовувати Затишок Ядвіги та облагороджувати каменярню. У статті з 1914 року не згадується про Кажонки та інші елементи паркової архітектури в створеному посеред лісу рекреаційному парку для придворних дам короля Фрідріха Августа. Можна зробити висновок, що цей парк був створений пізніше.  За спогадами жителів, Spazierenweg am Steingraben (пішохідні стежки з кам’яним насипом), розташовувалися по обидва боки каналу і з’єднувались двома або трьома мостами, котрі проходили над каналом. Відвідувачі могли пройти по них на інший бік каналу, на протилежну стежку. Щотижня стежки прибирали від гілок та іншого сміття (навіть під час Другої світової війни займалась цим пані Дудек). Робилось це, щоб в неділю після обіду відпочивальники могли приємно проводити там час.  За часів правління короля Фрідріха Августа в каналі накопичувалася вода за допомогою балок, що виконували роль дамби. Завдяки цьому по каналу міг плисти човен із плоским дном і катати придворних дам. Також там висадили каштани, дрібнолисті магнолії та ясені, а вздовж стежок створили тисові алеї.  Серед каштанів побудували танцювальну платформу та невеличку альтанку. Там проводились танцювальні забави, в яких брали участь жителі навколишніх сіл. За спогадами жителів, вони йшли у спільних групах, а передували їм музиканти. На місці вони об’єднувалися у загальний оркестр. Гуляння тривали до опівночі, а повертаючись заглядали  у сусідні двори та веселились там до світанку. На початку травня на цих забавах ставили Maibaum[9], на горі, крім вінка та стрічок, вішали пляшку горілки. Юнаки залізали на дерево і той, хто дістався до пляшки горілки першим, ставав її власником[10]. Задля безпеки під стовпом стояли солом’яні снопи. Гуляння в Кажонках тривали до 60-тих років ХХ століття. Через відсутність регулярних ремонтів та неприхильність тодішньої влади, яка не мала контролю над незалежними зборами людей, ці звичаї, які , ймовірно, походили з дохристиянських часів – зникли.


[1]„Rocznik Powiatu Oleskiego 2017”  P. Mrozek, artykuł „O książętach, królach i przyszłych świętych, co w Dobrodzieniu bywali” s. 16

[2]„Der Landbote. Lublinitzer Kreis-Kalender”, Karte der Rzendowitzer Schweiz, Kattowitz OS 1914 (opracowanie P. Mrozek)

[3]J.Tyrol „Dawno temu w lesie. Einst im Walde” s.46

[4]P. Kuc „Kościelne dzieje Szemrowic”  Lubliniec 2003 s. 41

[5]https://nto.pl/kiedy-swieta-jadwiga-byla-w-olesnie/ar/9062271

[6]https://polska-
org.pl/562872,Koscieliska,Krzyz_wotywny_i_kamien_sw_Jadwigi_Slaskiej.html

[7] H. Koszutski „Żywot Świętej Jadwigi” Gniezno 1872 s. 213, 214

[8]„Der Landbote. Lublinitzer Kreis-Kalender”, Karte der Rzendowitzer Schweiz, Kattowitz OS 1914 (opracowanie P. Mrozek)

[9]https://www.bawaria.travel/wszystko-o-drzewku-majowym-maibaum-tradycja-bawaria

[10] https://www.youtube.com/watch?v=MP5rDVhx6PA&list=PLjxs6yYjZy_o67XkHBA642m-TnxR7_irP&inde  

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *