Tablica nr 4 – Kapliczka Świętego Huberta, Gawra Hubertus

Kapliczka Św. Huberta oraz Gawra Hubertus (wiata myśliwska) powstały z inicjatywy koła łowieckiego „Łoś” z Bytomia. Co roku na świętego Huberta, w pierwszą niedzielę listopada, myśliwi spotykają się w wiacie myśliwskiej na rozpoczęcie sezonu polowań. Koło to powstało w 1948 roku[1]. Od początku swój obwód łowiecki ma na terenie kocurskich lasów.

Teren wsi Kocury to 1436 ha  i jest podzielony na 3 obwody łowieckie, które użytkują następujące koła łowieckie:

„Orzeł” z Ozimka, ma teren wzdłuż drogi 901, ul. Oleska aż do drogi Szemrowickiej. Teren ten to obwód łowiecki nr 29, Kadłub Wolny.

„Uroczysko” w Oleśnie, ma teren wzdłuż drogi 901 przez przysiółek Świerkle do drogi nr 901 w Kocurach. Teren ten to obwód 158, Sowczyce.

„Łoś” z Bytomia, ma pozostały obszar Kocur, obwód 159, Rzędowice[2].

„UCHWAŁA NR XXII/283/2012 SEJMIKU WOJEWÓDZTWA OPOLSKIEGO z dnia 30 października 2012 r.”– więcej informacji na temat obwodów w przypisie

Guttentag 1938r. okolice Leśniczówki i Hubertusa, Źródło: Archiwum prywatne.

Jeszcze 1000 lat temu do zwierząt leśnych mieli prawo wszyscy ludzie, na terenie gdzie zamieszkiwali. W późniejszym czasie możni tego świata (książęta, królowie)  zawłaszczyli sobie prawo do polowań. Zwierzęta, które na przestrzeni ostatnich 800 lat zniknęły z ziemi śląskiej, a tym samym z Kocur, wyginęły z różnych przyczyn, ale przede wszystkim z powodu działalności człowieka. Człowiek zmienił na przykład lasy liściaste w monokulturę iglastą oraz prowadził intensywne polowania. Jeszcze 700 lat temu żyły tu tury. Na temat turów w lasach lubliniecko-świerklanieckich wiadomo niewiele. Pozostały związane z nimi nazwy wsi, na przykład pobliska Turza[3].

 W 1722 roku koło Dobrodzienia, na uroczysku „Pasza” pan ze Strzelec Opolskich Graf Karol Colonna  upolował dwa niedźwiedzie w ciągu paru minut. Były to ostatnie niedźwiedzie z tego terenu[4]. W 1783 roku z lasów lubliniecko-świerklanieckich zniknęły rysie[5].  W 1927 roku powstał pomnik niedaleko Radawia, na pamiątkę ostatniego zastrzelonego na tym terenie  wilka. Zastrzelił go w obronie własnej leśniczy Hagen       z Kosic[6]

W 1934 roku z powiatów dobrodzieńskiego i oleskiego utworzono jeden okręg łowiecki Kreisjägermeisterbezirk. Podzielony był na 9 obwodów Hegering, średnio po 13000 ha każdy. Prezesem tego koła był Artur Preußler z Sierakowa. U schyłku lat 30-tych XX wieku w granicach powiatu dobrodzieńskiego żyło 180 jeleni (70 byków), ponad 1000 saren (400 kozłów), 20 dzików[7].

Po 1945 roku zwierzęta były pod opieką leśniczego aż do roku 1948 (do czasu rozpoczęcia na tym terenie działalności koła łowieckiego „Łoś” z Bytomia).

Tablica z nazwiskami wszystkich członków ,,Koła Łoś” Źródło: Archiwum prywatne.

Po 1945 roku lasy kocurskie były niebezpieczne z powodu zalegającej w nich broni oraz ukrywających się ludzi[8].

W połowie XIX stulecia  wyginęły na terenie lasów lublinieckich głuszce, a w pierwszej połowie XX wieku cietrzewie, skrzekoty i dropy[9]. W latach 60-tych XX wieku wytruto dzikie króliki w Kocurach , na tak zwanych Kocich Górkach, ponieważ niszczyły uprawy rolne. Następstwem zniknięcia dzikich królików było zniknięcie żbików, które na nie polowały.  W latach 80-tych XX wieku zniknęły raki w stawach obok leśniczówki, podobny los spotkał dzikie pszczoły, żółwie błotne[10] i gołębie grzywacze.

Na terenie lasów Leśnictwa Brzezinki występowały do niedawna czarne bociany.

W pobliżu wiaty myśliwskiej znajduje się tablica z „ptasim budzikiem”.

ptasi budzik, Źródło: Archiwum prywatne

W 2004 i 2005  roku odbyły się przy Kapliczce Św. Huberta pierwsze Majówki zorganizowane przez Sołectwo Kocury – Malichów

Kapliczka Świętego Huberta (Shrine of Saint Hubertus), Gawra Hubertus (Bear’s Lair Hubertus)

The Shrine of Saint Hubertus and Bear’s Lair Hubertus (hunting shed) were an initiative of hunting association ‘Łoś’ from Bytom. Every year on Saint Hubertus on the first Sunday of November hunters meet in the shed to open a hunting season. This hunting association was established in 1948[1]. From the very beginning it has had its game shooting district in Kocury forests.

Kocury village occupies the area of 1436 hectares and is divided into 3 game shooting districts used by the following hunting associations:

‘Orzeł’ from Ozimek with hunting ground along the road no. 901, Oleska street up to Szemrowicka road. This area is the game shooting district no. 29, Kadłub Wolny.

‘Uroczysko’ from Olesno with hunting ground along the road no. 901 through Świerkle hamlet to road no. 901 in Kocury. This area is the game shooting district no. 158, Sowczyce.

‘Łoś’ from Bytom with hunting ground on the remaining area of Kocury, the game shooting district no. 159, Rzędowice[2].

‘ORDINANCE NO. XXII/283/2012 OF PARLIAMENT OF OPOLE PROVINCE of 30th October 30, 2012 – more information on game shooting districts can be found in the footnote.

Some 1000 years ago all people in the area where they lived were entitled to hunt forest animals. Later the mighty of this word (princes, kings) usurped the right to hunt for themselves. The animals that over the last 800 years disappeared from Silesia, thus also from Kocury, became extinct for various reasons, but mainly due to human activities. It was human who has changed deciduous forests into a coniferous monoculture and has hunted intensively. Aurochs lived here 700 years ago. Little is known about aurochs in Lubliniec-Świerklaniec forests. However, names of villages related to them remained, for example Turza[3].

In 1722 near Dobrodzień in wilderness called ‘Pasza’ a lord from Strzelce Opolskie – count Karol Colonna bagged two bears within a few minutes. They were the last bears from this area[4]. In 1783 lynxes disappeared from Lubliniec-Świerklaniec forests[5].  In 1927 a statue near Radawie was built in memory of the last wolf shoot in this area. It was shot in self-defence by forester Hagen from Kosice[6]

In 1934 from Dobrodzień and Opole districts one game shooting area Kreisjägermeisterbezirk was created. It was divided into 9 game shooting districts, on average 13,000 hectares each. The chairman of this hunting association was Artur Preußler from Sieraków. In the late 1930s within Dobrodzień district lived 180 deer (70 stags), over 1000 roe deer (400 bucks), and 20 boars[7].

From 1945 to 1948 animals were under the care of a forester (till ‘Łoś’ hunting association from Bytom started its operation in this area).

After 1945 Kocury forest were dangerous due to weapons left in them and people hiding there[8].

Capercaillies disappeared from Lubliniec forests in the half of the 19th century and in the first half of the 20th century wood grouses, black grouses, and great bustards met the same fate[9]. In the 1960s wild rabbits in so called Kocie Górki were poisoned because they had destroyed arable crops. The consequence of the disappearance of the wild rabbits was the disappearance of wildcats that hunted them.  In the 1980s crayfish in the ponds next to the forester’s lodge disappeared, and wild bees, pound turtles[10], and wood pigeons met the same fate.

Until recently, there were black storks in forests of the forest district Brzezinki.

Next to the hunting shed there is a board with a ‘bird alarm clock’.

In 2004 and 2005 next to the Shrine of Saint Hubertus first May Day Picnics organized by village Kocury-Malichów took place.

Betsäule des Heiligen Hubertus, Gawra Hubertus

Die Betsäule des Heiligen Hubertus sowie Gawra Hubertus (Jägerschenke) entstanden auf Initiative des Jagdverbands „Łoś” („Elch”) aus Bytom. Jedes Jahr treffen sich die Jäger am Tag des Heiligen Hubertus, am ersten Sonntag Novembers in der Jägerschenke, um den Beginn der Jagdsaison zu feiern. Der Verband entstand im Jahre 1948[1]. Von Anfang an hat er sein Jagdrevier auf dem Gebiet der Wälder von Kocury.

Das Gebiet des Dorfes Kocury beträgt 1436 ha und ist in 3 Jagdreviere geteilt, die von folgenden Jagdverbänden benutzt werden:

„Orzeł” („Adler”) aus Ozimek, hat das Gebiet entlang des Weges 901, ul. Oleska bis hin zum Szemrowicka Weg. Dieses Gebiet ist das Jagdrevier Nr. 29, Kadłub Wolny.

„Uroczysko” in Olesno, hat das Gebiet entlang des Weges 901 über den Weiler Świerkle bis zum Weg Nr. 901 in Kocury. Dieses Gebiet ist das Revier Nr. 158, Sowczyce.

„Łoś” aus Bytom, hat den verbleibenden Teil von Kocury, das Revier 159, Rzędowice[2].

„BESCHLUSS NR. XXII/283/2012 DES WOIWODSCHAFTSLANDTAGS VON OPPELN vom 30. Oktober 2012”– mehr Informationen zu den Revieren in der Fußnote

Noch vor 1000 Jahren hatten alle Menschen auf dem Gebiet, das sie bewohnten, Recht auf Waldtiere. Später eigneten sich die Mächtigen dieser Welt (Fürsten, Könige) das Recht auf Jagen an. Tiere, die in den letzten 800 Jahren aus der Region Schlesien und damit aus Kocury verschwanden, starben aus verschiedenen Gründen aus, vor allem aber wegen menschlicher Tätigkeiten. Der Mensch änderte z. B. Laubwälder in eine Nadelmonokultur und jagte intensiv. Noch vor 700 Jahren lebten hier Auerochsen (tury). Zum Thema von Auerochsen in den Wäldern von Lubliniec und Świerklaniec ist wenig bekannt. Es blieben die mit ihnen verbundenen Dorfnamen, z. B. das naheliegende Dorf Turza[3].

Im Jahre 1722 jagte der Herr von Strzelce Opolskie, der Graf Karol Colonna in der Nähe von Dobrodziń im Waldrevier „Pascha” in wenigen Minuten zwei Bären. Es waren die letzten Bären aus diesem Gebiet[4]. Im Jahre 1783 verschwanden alle Luchse aus den Wäldern von Lubliniec und Świerklaniec[5].  Im Jahre 1927 entstand ein Denkmal in der Nähe von Radawie zur Erinnerung an den letzten auf diesem Gebiet erschossenen Wolf. Er wurde vom Förster Hagen aus Kosice im Notwehr erschossen      [6]

Im Jahre 1934 wurde aus den Kreisen Dobrodzień und Olesno ein Jagdbezirk gegründet und zwar der Kreisjägermeisterbezirk. Er war in 9 Hegeringe unterteilt, jeweils im Durchschnitt 13000 ha pro Hegering. Der Vorsitzende dieses Verbands war Artur Preußler aus Sieraków. Gegen Ende der 1930er Jahre lebten im Kreis Dobrodzień 180 Hirsche (70 männliche Hirsche), mehr als 1.000 Rehe (400 Böcke) und 20 Wildschweine.[7].

Nach 1945 standen die Tiere bis 1948 (bis zum Beginn der Tätigkeit des Jagdverbands „Łoś” aus Bytom) unter der Obhut des Försters.

Nach 1945 waren die Wälder Kocury wegen der dort gelassenen Waffen und der sich versteckenden Menschen gefährlich[8].

Mitte des 19. Jahrhunderts starben in den Wäldern von Lublin die Auerhähne und in der ersten Hälfte des 20. Jahrhunderts Birkhühner, Rackelhühner und Großtrappen aus[9]. In den 1960er Jahren wurden Wildkaninchen in Kocury auf den sogenannten Kocie Górki (Katzenhügel) vergiftet, weil sie landwirtschaftliche Kulturpflanzen zerstörten. Die Folge des Verschwindens von Wildkaninchen war das Verschwinden der Wildkatzen, die sie jagten.  In den 1980er Jahren verschwanden Krebse in den Teichen neben dem Forsthaus, ein ähnliches Schicksal erlitten Wildbienen, europäische Sumpfschildkröten[10] und Ringeltauben.

Auf dem Gebiet der Wälder des Forstwesens Brzezinka konnte man noch bis vor kurzem Schwarzstörche finden.

In der Nähe der Jägerschenke befindet sich eine Tafel mit einer „Vogeluhr”.

Im Jahre 2004 und 2005 fanden neben der Betsäule vom Heiligen Hubertus die ersten Picknicks statt, die vom Schulzenamt Kocury – Malichów veranstaltet wurden.

Каплиця Святого Губерта, Gawra Hubertus

Каплиця Святого Губерта і Gawra Hubertus (мисливський притулок) були створені з ініціативи мисливського гуртка «Łoś» з Битома. Щорічно в день Святого Губерта, в першу неділю листопада мисливці збираються у мисливському притулку, щоб розпочати сезон полювання. Це згрупування було засноване у 1948 році[1]. Від самого початку воно має свій мисливський регіон у Коцурських лісах.

Площа села Коцури складає 1436 гектарів та поділена на 3 мисливські райони, на яких полюють такі мисливські згрупування:

„Orzeł” з міста Озімек, його територія пролягає вздовж дороги 901, вулиця Олеска і аж до Шемровицької дороги. Цей периметр є мисливським районом № 29, Кадлуб Вольни.

„Uroczysko” в селі Олешна, має ділянку вздовж дороги 901 через хутір Шьвіркле до дороги № 901 в Коцурах. Ця територія є районом № 158, Совчице.

„Łoś” з Битома, має решту території Коцур, район № 159, Жендовіце[2].

„Ухвала № XXII/283/2012, прийнята Сеймиком Опольського Воєводства 30 жовтня 2012 року”– більше інформації на тему районів знайдете там.

Ще 1000 років тому всі люди в районі, де мешкали, мали право на лісових тварин. Пізніше могутні цього світу (князі, царі) узурпували собі право полювання. Тварини, які за останні 800 років зникли з сілезької землі, а отже і з Коцур, вимерли з різних причин, але найбільше – через людську діяльність. Наприклад, люди замінили листяні ліси на хвойну монокультуру та проводили інтенсивні полювання. Ще 700 років тому тут жити тури (первісні бики). Про турів в люблінецько-сьверклянецьких лісах відомо небагато. Залишилися лише пов’язані з ними назви сіл, наприклад Тужа[3].

У 1722 році поблизу Добродзеня, на урочищі „Pasza”, пан з міста Стшельце Опольське Граф Кароль Колонна за кілька хвилин вполював двох ведмедів. Це були останні ведмеді цього району[4]. У 1783 р. з люблінецько-сьверклянецьких лісів зникли рисі[5]. В 1927 році  біля села Радаве було встановлено пам’ятник, на згадку про останнього застреленого у цій місцевості вовка. Він був застрелений лісником Хагеном з Кошиц в наслідок самозахисту[6].

В 1934 році з Добродзеньського і Олеського повітів створено один мисливський район Kreisjägermeisterbezirk. Він був поділений на 9 частин Hegering, в середньому по 13000 гектарів кожна.

Президентом цього згрупування був Артур Преушлер з Серакова. Наприкінці 30-х років ХХ століття в межах Добродзеньського повіту жило 180 оленів (70 биків), понад 1000 косуль (400 кіз) та 20 диких кабанів[7].

Після 1945 року тварини перебували під опікою лісника аж до 1948 року (до початку діяльності мисливського згрупування «Łoś» з Битома).

Після 1945 року коцурські ліси були небезпечними через зброю, яку там переховували, та людей, які там ховалися[8].

У середині ХІХ століття в люблінських лісах вимерли глухарі, а в першій половині ХХ століття теретуки, межняки (гібриди тетеруків і грухарів) та дрохви[9]. У 1960-х роках в Коцурах на так званих Котячих гірках витруєно диких кролів, оскільки вони нищили сільськогосподарські культури. Наслідком зникнення диких кроликів стало зникнення диких котів, які полювали на них. У 80-х роках ХХ століття в ставках поруч з будиночком лісника зникли раки, подібну долю спіткали дикі бджоли, болотяні черепахи[10] та припутні (чубаті голуби).

До недавнього часу в лісах Бжезінського лісового району жили чорні лелеки.

Поблизу мисливського притулку є дошка з «пташиним будильником». У 2004 та 2005 роках біля Каплиця Святого Губерта проходити перші пікніки, організовані Солтиством Коцури-Маліхув


[1]http://www.los.bytom.pl/kolo.htm

[2]http://duwo.opole.uw.gov.pl/WDU_O/2012/1632/akt.pdf

[3]Ks. A. Oleksik „Silva rerum – pokłosie” Jasienica 2011 str. 180

[4]S. Durok, E. Goszyk artykuł „Z historii naszych wsi”, „Echo Dobrodzienia” nr 32 czerwiec 1999 str.8

[5]Ks. A. Oleksik „Silva rerum – pokłosie” Jasienica 2011 str. 181

[6]http://www.krainadinozaurow.pl/app-content/data/strony/konkurs/ciekawe_miejsce/Cudowne-lasy-gminy-Zebowice.pdf

[7]J.Tyrol „Dawno temu w lesie. Einst im Walde” Nakło Śląskie 2011 str.111

[8]M. Myśliński, Uniwersytet Opolski, Wydział Historyczno-Pedagogiczny „Dobrodzień – miasteczko na polskim Dzikim Zachodzie w pierwszych latach po II wojnie światowej” str. 65-68

[9]J.Tyrol „Dawno temu w lesie. Einst im Walde”  Nakło Śląskie 2011 str.120

[10]„Przyroda Górnego Śląska nr 1/95 str.6 https://sbc.org.pl/Content/170609/PGS_1995_1.pdf

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *